Главная > ОЛЕКСАНДР I

 
 

Menu

 
 
 
 
 

ОЛЕКСАНДР I

ОЛЕКСАНДР I (1777-1825), російський імператор з 1801. Старший син Павла I. На початку правління провів помірковано ліберальні реформи, розроблені Негласним комітетом і М. М. Сперанским. У зовнішній політиці лавірував між Великобританією й Францією. В 1805-07 брав участь в антифранцузьких коаліціях. В 1807-12 тимчасово зблизився із Францією. Вів успішні війни з Туреччиною (1806-12) і Швецією (1808-09). При Олександрові I до Росії приєднані території Вост. Грузії (1801), Фінляндії (1809), Бессарабії (1812), Азербайджану (1813), що було герцогства Варшавського (1815). Після Вітчизняної війни 1812 очолив в 1813-14 антифранцузьку коаліцію європейських держав. Був одним з керівників Віденського конгресу 1814-15 і організаторів Священного союзу.

ОЛЕКСАНДР I [12 (23) грудня 1777, Петербург - 19 листопада (1 грудня) 1825, Таганрог], російський імператор (1801-25), первісток великого князя Павла Петровича (пізніше імператор Павло I) і великої княгині Марії Федорівни.

Дитинство, утворення

Відразу після народження Олександр був узятий у батьків своєю бабкою імператрицею Катериною II, що мала намір виховати з нього ідеального государя, продовжувача своєї справи. У вихователі до Олександра за рекомендацією Д. Дідро був запрошений швейцарець Ф. Ц. Лагарп, республіканець по переконаннях. Великий князь ріс із романтичною вірою в ідеали Освіти, співчував полякам, що втратилися державності після розділів Польщі, симпатизував Великій французькій революції й критично оцінював політичну систему російського самодержавства.

Катерина II змусила його прочитати французьку Декларацію прав людину й громадянина й сама розтлумачила йому її зміст. Разом з тим в останні роки царювання бабки Олександр знаходив усе більше невідповідностей між декларируемыми нею ідеалами й повсякденною політичною практикою. Свої почуття йому доводилося ретельно приховувати, що сприяло формуванню в ньому таких рис, як удавання й лукавство. Це відбилося й на взаєминах з батьком під час відвідування його резиденції в Гатчині, де панував дух вояччини й твердої дисципліни. Олександрові постійно доводилося мати як би дві маски: одну для бабки, іншу для батька. В 1793 його женили на принцесі Луїзі Баденської (у православ'ї Єлизавета Олексіївна), що користувалася симпатією російського суспільства, але не була кохана чоловіком.

Разделы

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле