Главная > Дмитро Донськой > Не тяжкі умови

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Не тяжкі умови

Великий Князь виявив помірність, наказавши Михайлові не тяжкі умови. Головним з них був наступне: тверской князь повинен коритися московському князеві й ніколи не шукати Великого Князювання Владимирського. Михайло зобов'язується відмовитися від союзу з Ольгердом, якщо Литва оголосить війну якому-небудь російському князеві.

Великий Князь, розпустивши частину війська, послав іншу на болгаров з воеводою, князем Дмитром Михайловичем Волинським. Казанська Болгарія, ще колись Росії скорена Батиєм, відтоді зависила від Орди, і жителі змішалися з татарами. Новий похід росіян у цю землю мав найважливішу мету. Великий Князь, уже явний ворог Орди, хотів підкорити собі Болгарію.

Військо російське, винищивши вогнем болгарські села, змусило двох болгарських ханів, Осана й Махмат-Салтана, скоритися Великому Князеві. Підбадьорена цим успіхом, Росія готувалася до подальших подвигів.

Мамай відкладав до удобнейшего часу діяти всіма силами проти Великого Князя, тому що в Орді лютувала виразка. Однак ж він не пропускав нагоди шкодити росіянам. Сусіди нижегородської області, Мордва, узялися вказати татарам безпечний шлях у її межі. Дмитро Суздальський сповістив об цьому Великого Князя, що негайно зібрав військо захистити тестя, але довго ждав золотоордынцев і сподіваючись, що вони роздумали йти до Нижнього, послав воєвод своїх гнатися за ними, а сам вернувся в столицю.

Повіривши слухам, що татари далеко, війська зупинилися на березі ріки П'яні. Дружини поводилися безтурботно. Ловили звірів, бенкетували. Монголи таємно підійшли до російських військ і з п'яти сторін ударили настільки раптово й швидко, що ніхто не встиг приготуватися до бою й у загальному сум'ятті всі бігли до ріки Пьяне. Загинула безліч воїнів. Татари, здобувши зроблену перемогу, на третій день підійшли до Нижнього Новгорода. Князь Дмитро Костянтинович пішов у Суздаль, а жителі рятувалися в човнах нагору по Волзі. Ворог, умертвив усіх, кого міг захопити, спалив місто й вийшов, у такий спосіб покаравши його за вбивство послів Мамая.

У той же час монголи взяли Рязань. Князь Олег ледь зміг урятуватися. Але татари бажали тільки грабувати й палити. Вони миттєво приходили, миттєво й ховалися. Нижегородська й рязанська області були посипані попелом. Щоб довершити нещастя Нижнього Новгорода, мордовські хижаки слідами татар почали злодействовать у цій області, але князь Борис Костянтинович наздогнав їх, коли вони вже верталися з добычею, і потопив у ріці Пьяне. У наступну зиму він разом із племінником і воеводою Великого Князя спустошив всю землю Мордовську, винищуючи житла й жителів.

Ця нелюдська помста знову викликала гнів Мамая, тому що мордовська земля перебувала під владою хана. Нижній Новгород, тільки-но виникнувши з попелу, удруге був узятий татарами. Вони спалили місто, спустошили область і, виходити за межі Росії, з'єдналися ще з іншим військом, посланим Мамаем на самого Великого Князя.

Дмитро Іванович, довідавшись завчасно про задуми ворога, встиг зібрати полки, і зустрів татар у рязанській області, на берегах Вожи. Монголами передував мурза Бешч. Вони самі почали битву. По даному знаку все наше військо кинулося на ворога й швидкий напад вирішило справу. Татари кинулися навтіки. Ніч урятувала залишок мамаевых полків. Задоволений настільки блискучим успіхом, Дмитро вернувся в Москву. Ця перемога була первою, одержанною росіянами над татарами з 1224 року.

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле