Главная > Дмитро Донськой > Мамай рушив до Рязані

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Мамай рушив до Рязані

Мамай, почувши про загибель свого війська, зібрав нове й так швидко рушив до Рязані, що тамтешній князь Олег не встиг приготуватися до відсічі й біг зі столиці за Оку, зрадивши батьківщину в жертву варварам. Але Мамай, кровопролиттям і руйнуванням задовольнивши першому пориву мести, не хотів іти далі Рязані й вернувся до берегів Волги, відклавши рішучий удар до іншого часу.

Дмитро встиг тим часом упокорити Литву. Ольгерд умер в 1377 році. Його смерть обіцяла спокій нашим південно-західним границям тим більше, що вона зробила в Литві міжусобиця. Перемир'я, укладене з Литвою в 1373 році, було давно порушене, тому що московські полки ще при житті Ольгерда ходили осаджувати Ржев. Користуючись розбратом його синів, Дмитро на початку зими послав свого брата, Володимира Андрійовича, із сильним військом до Стародубу й Трубчевску, щоб ці поселення знову приєднати до Росії. Обоє міста здалися, але полководці Дмитра, як би вже не визнаючи тамтешніх жителів єдинокровними братами, дозволили воїнам грабувати.

У такий спосіб Дмитро міг сподіватися в один час і скинути татар, і повернути батьківщині прекрасні землі, відняті в нас Литвою.

Мамай палав люттю й нетерпінням помститися Дмитрові за розгром ханського війська на берегах Волги, але бачачи, що росіяни вже не тріпотять перед монголами й зважилися протиборствувати силі силою, він довго барився, набираючи військо з татар, половців, хазарських турков, черкесів, ясов, бурутанов, або кавказьких жидів, вірменів і кримських генуэзцев. Мамай вступив у тісний союз із Ягайлом Литовським. До них приєднався зрадник - Олег Рязанський. Думаючи, що грізне ополчення Мамая, посилене литовськими полками, повинне розтрощити Росію, страшачись бути їх жертвою й сподіваючись зрадництвом урятувати своє князівство, Олег увійшов у переговори з татарами й з Литвою.

Дмитро наприкінці літа довідався про похід Мамая, і сам Олег, бажаючи сховати свою зраду, дав йому знати, що треба готуватися до війни. Великий Князь розіслав гінців по всіх областях Великого Князівства, щоб збирати військо й негайно вести його в Москву. Веління його було виконано з рідкою ретельністю. Цілі міста озброювалися в кілька днів, ратники тисячами прагнули отовсюду до столиці. Дмитро, підготувавши полки до виступу, побажав із братом Володимиром Андрійовичем прийняти благословення Сергия, ігумена Троицкой обителі. Ігумен дав йому двох ченців: Олександра Пересвітла й Ослябю.

У Коломне з'єдналися із Дмитром вірні йому сини Ольгерда, Андрій і Дмитро з полоцкою й брянскою дружиною. Ніколи ще Росія не мала настільки великого війська. Більше ста п'ятдесяти тисяч вершників і піших. Незабаром прийшла звістка, що Мамай уже три тижні коштує за Доном і чекає Ягайло Литовського. У той же час у Коломну приїхав ханський посол, вимагаючи, Щоб Дмитро заплатив татарам ту саму данину, яку брав з його предків цар Чанибек. Ще не довіряючи своїм силам і боячись излишнею гордовитістю погубити батьківщина, Дмитро відповів, що він бажає миру й не відмовляється від помірної данини, згідно з колишніми умовами, укладеними між ним і Мамаем, але не хоче розорити землю свою тяжкими податками. Ця відповідь здалася Мамаю зухвалим. По обидва боки бачили необхідність вирішити справа мечем.

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле




canadian pharmacies