Главная > Англо-бурська війна > Висновок

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Висновок

Англо-бурська війна вибухнула в жовтні 1899 р. Ця війна дорого обійшлася британській короні: у Південну Африку було послано 450 тис. солдат, з яких 20 тис. загинули. Війна поглинула 250 млн. ф. стерлінгів. Престижу Англії була нанесена колосальна втрата, оскільки війна проти бурів велася з варварською жорстокістю. Саме у війні проти бурів уперше були створені снискавшие потім сумну славу концентраційні табори, куди сгонялись полонені жінки, діти; удома й ферми бурів спалювалися, худоба знищувався. Після невдач на першому етапі війни англійські війська в травні 1900 р. захопили Йоганнесбург, бурський президент Крюгер змушений був емігрувати, але бури ще цілих два роки вели завзяту партизанську війну. Після тривалих переговорів 31 травня 1902 р. був підписаний мирний Феринихингский договір. За мирним договором бурські республіки втрачали незалежність. Але британський уряд обіцяло надати 3 млн. ф. ст. для відшкодування збитків, заподіяних війною, значний довгострокова позика, вільна від відсотків у перші два роки .

Наприкінці XIX в. в умовах поступової втрати Англією світової промислової першості, різкого скорочення її золотого запасу, загострення боротьби імперіалістичних держав за колонії, джерела сировини, ринки збуту, за сфери вивозу капіталу англійські імперіалісти вимагали захоплення бурських республік - Південно-Африканський Республіки й Жовтогарячої Вільної Держави, що володіли найбагатшими родовищами золота, алмазів і потужних потенційних ресурсів дуже дешевої робочої сили. Висуваючи ці вимоги, вони переслідували важливі економічні, соціально-політичні й стратегічні цілі. Шляхом інтенсивного розвитку золотодобувної промисловості, експропріації й жорстокій експлуатації африканців, подальшого поневолювання народів, що населяли британські колонії й ряд відсталих в економічних відносинах країн, англійські імперіалісти хотіли забезпечити собі одержання величезних прибутків, посилення фінансової моці Англії, збереження за нею положення першого у світі банкіра, прискорення темпів її промислового росту. Захоплення Англією бурських республік повинен був сприяти розширенню її експансії в Анголі й Мозамбіку, установленню її панування на неосяжній території від Кейптауна до Каїра, а також на океанських шляхах в Індію й в інші азіатські колонії Англії, в Австралію, Нову Зеландію, на Далекий Схід.

Під час англо-бурської війни 1899-1902 р. бури боролися за існування республік, створених ними в результаті колонізації величезних територій, жорстокого пограбування й поневолення африканців, які становили переважну більшість населень цих країн.

Запобігання захоплення Південно-Африканський Республіки й Жовтогарячої Вільної Держави Англією було для бурських колонізаторів необхідною умовою для досягнення ними їхньої мети - створення разом з африканерами «Великої Південно-Африканський Республіки», що включає у свої межі території бурських республік, Капской колонії, Наталя, Бечуаналенду, Басутоленду, Свазіленду, Південної Родезии. Бурські колонізатори вимагали колосальних територіальних захоплень, вилучення з рук Англії її південноафриканських колоний-г тобто захоплення всієї Південної Африки .

Англо-бурська війна 1899-1902 р. була однієї з перших війн епохи імперіалізму, війною англійських і бурських колонізаторів за переділ Південної Африки. Загарбницькі цілі англійських і бурських колонізаторів у цій війні й політика нещадного пограбування, що проводилася ними, расової дискримінації, поневолювання й найжорстокішої експлуатації африканців у корені суперечили життєвим інтересам цих справжніх хазяїв Південної Африки. Переважна більшість африканського населень бурських республік вороже ставилося до англійських і бурських колонізаторів і, внаслідок цього, не прийняло участі в англо-бурській війні. Жорстоке гноблення африканців бурськими колонізаторами виключало можливість масової підтримки африканцями бурів у війні проти англійських загарбників і, отже, сприяло поразці бурів у цій війні. Вороже відношення переважної більшості африканців до англійських колонізаторів зроблене неможливим широке залучення англійцями африканців до участі у війні проти бурів. Це з'явилося однієї із причин відносної тривалості англо-бурської війни.

Ведучи війну проти англійських загарбників, що боролися бури сподівалися рятуйте! сторони африканеров Капской колонії й Наталя, а також з боку держав, опасавшихся подальшого посилення Англії. Але ці розрахунки виявилися необґрунтованими. Повстання африканеров у Капской колонії під час війни зробило деяке сприяння бурам, що боролися, але не вплинуло на результат війни. Повсталі африканеры боролися проти захоплення бурських республік Англією, за ліквідацію англійського панування в Капской колонії й у Натале, за створення разом з бурами «Великої Південно-Африканський Республіки». Відмова переважної більшості африканеров від участі в збройному антианглійському повстанні об'єктивно сприяв перемозі Англії в цій війні. Фактично відмова держав, таких як Німеччина, Франція, США від втручання у війну сприяв перемозі Англії .

Гігантський ріст видобутку золота в Трансваалю в результаті захоплення бурських республік Англією, експропріації, примуса до найманої праці, поневолення й найжорстокішої експлуатації африканців надзвичайно збагатив англійських монополістів, що володіли золотими й алмазними копальнями в Південній Африці. золото, Що Ввозилося в Англію з Південної Африки, казково збагачувало власників найбільших англійських банків, які вивозили його у відсталі в економічних відносинах країни, а також у британські домініони й колонії. Воно збагачувало також монополістів різних галузей англійського промислового виробництва, сприяючи росту експорту промислової продукції в ті країни, куди воно вивозилося з Англії.

Завоювання бурських республік Англією сприяло посиленню концентрації капіталу й моці англійських монополій у гірничодобувній промисловості Південної Африки, а також монополій металургійної, військової й суднобудівної промисловості в Англії.

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле