Главная > Англо-бурська війна > Територія Наталя

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Територія Наталя

В 1843 р. Англія анексувала територію Наталя. Але боротьбі за межиріччя Жовтогаряча - Вааль перемогу одержали бури. В 1852 р. Англія підписала з бурами Сандриверскую конвенцію, визнавши незалежність бурів, що захопили територію до півночі від р. Вааль. Два роки через у Блумфонтейне була підписана англо-бурська конвенція, по якій Англія визнала незалежність бурів, що колонізувала землі між ріками Жовтогарячої й Ваалем. Пішло створення бурськими колонізаторами двох республік - Жовтогарячої вільної держави (або Жовтогарячої Республіки) в 1854 р. і Південно-Африканський Республіки (або Республіки Трансвааль) в 1856 р.

«Англизация», що проводилася в Капской колонії після її переходу під владу Великобританії й сопровождавшаяся різних утисків бурів і обмеженням їхніх прав, а також продиктована політичними й економічними причинами скасування англійським парламентом рабства, на якому ґрунтувалося господарство бурських колоністів, привели до того, що з початку 30-х років вони почали переселятися з Капской колонії у вільні від англійського керування центральні й східні райони Південної Африки.

В 1836 р. почалося так званий Великий трек-переселення бурів під керівництвом Питера Ретифа. Понад 5 тис. бури-чоловіків, жінок, дитя^-перетнули р. Жовтогаряча й докинули межі Капской колонії. ДО 1845 р. чисельність переселенців зросла до 45 тис.

Минувши територію між ріками Жовтогаряча й Вааль і перейшовши через Драконові гори, група треккеров вторглась на землі зулу в Північно-Західному Натале. Тепер перед Колоністами виявилися не розрізнені африканські племена, як це було у випадку з коса, а порівняно згуртовані сили зулусів, що мали добре навчену регулярну армію.

Початок об'єднанню зулуських племен поклав Дингисвайо. Вождь невеликого племені умтетва зумів підкорити бе сусідні племена, у числі яких було й невелике плем'я амазулу, що дало згодом загальну назву цьому об'єднанню племен. Один із синів вождя племені амазулу, Чака, спочатку був воїном у Дингисвайо, а потім його помічником і спадкоємцем.

В 1808 р. Дингисвайо почав удалу спробу реорганізації військових сил зулу. До цього їхня військова організація будувалася на основі вікових класів: один із класів (чоловіка 20-40 років) уважався військовим. Ці чоловіки становили загони на чолі з постійними начальниками - индуна, але в мирний час воїни займалися звичайною роботою - сільським господарством, скотарством, полюванням. Дингисвайо, а після його загибелі в 1818 р. Чака порушили цей порядок і зуміли створити регулярну армію. Чака вивів всіх боєздатних чоловіків з підпорядкування місцевим вождям, об'єднав їх у загони, розмістив в особливих краалях, де вони проходили вишкіл. Кожний такий крааль уміщав полк (ибуто) чисельністю 600-1000 воїнів. До складу цих полків входили люди, що говорять на подібних мовах, але незабаром основним став мову вождя Чаки - зулуський.

Дингисвайо й особливо Чака зуміли об'єднати під своїм керуванням біля сотні родинних племен, що не тільки заклало основи зулуської державності, що й сприяло початку процесу злиття зулусів у єдиний народ. Однак завершення цієї этносоциальной консолідації доводиться на більше пізній історичний період.

Коли передові загони треккеров в 1837 р. вторглись на територію зулусів, боротьбу проти прибульців очолив брат убитого в 1828 р. Чаки-Дингаан. На р. Иньома в 1838 р. відбувся бій між армією Дингаана й загонами бурських переселенців і регулярних частин, що допомагали їм, англійських військ. У бої зулуси втратили більше 3 тис. воїнів і відступили. З тих пор p. Инкома, у долині якої відбулася ця битва, називається Кривавої.

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле