Главная > Англо-бурська війна > Р. Солсбері

 
 

Menu

 
 
 
 
 

Р. Солсбері

Наприкінці 90-х років XIX в. уряд Р. Солсбері навмисно провокувало загострення англо-бурських відносин. Використовуючи висновок Південно-Африканський Республікою угод в 1893 р. з Португалією й в 1895 з Голландією про видачу злочинців, а також відбулися в 1896 р. переговори між швейцарським і бурським урядами про приєднання Південно-Африканський Республіки до Женевської конвенції, англійський уряд обвинуватив уряд Крюгера в порушенні Лондонської конвенції від 1884 р. У дійсності ж ці дипломатичні акції бурського уряду не були порушенням конвенції 1884 р., вона не передбачала попередньої санкції Англії й висновок Південно-Африканський Республікою міжнародних договорів і угод. Прагнучи загострити відносини з бурськими республіками, англійський уряд наприкінці 90-х років незмінно відкидало всі пропозиції уряду Крюгера про передачу вимог ойтландеров на розгляд третейського суду .

Надання ойтландерам виборчого права було кінцевою метою англійських прихильників війни, прийняття бурами цієї вимоги аж ніяк не гарантувало б її запобігання. Більше того, наполягаючи на наданні бурським урядом виборчого права ойтландерам, англійські правлячі кола зовсім не були зацікавлені в тім, щоб воно задовольнило цю вимогу. Вони скоріше були зацікавлені у відмові бурського уряду задовольнити його. Така відмова могла бути використана ними як досить вагомий привід для розв'язання війни, Задуми англійського уряду були розкриті Д. Чемберленом. У вересні 1899 р. він повідомив А. Милнера про те, що у випадку, якщо бурський уряд поступиться тиску з боку Англії й нададуть ойтландерам виборчі права, війна однаково буде розв'язана, тому що англійський уряд негайно зажадає повного роззброювання Південно-Африканський Республіки, офіційного визнання нею васальної залежності від Англії й включення її території до складу Південно-Африканський федерації. «Ми повинні зіграти за правилами, - писав Д. Чемберлен, - і перш ніж ми висунемо подальші вимоги, ми повинні испробовать всі можливі пропозиції про надання ойтландерам виборчих прав і одержати від бурів повна відмова прийняти їх. Тоді ми пред'явимо наші подальші вимоги й почнеться війна. Але перш ніж ми підемо на це, ми повинні мати в Південній Африці достатні збройні сили для оборони доти, поки туди будуть доставлені наші основні військові контингенту...».

 

 
 
© 2010 ap6e5.tk Битвы на Косовом поле